Урок №15
Тема№3:Основи пожежної
безпеки.
Причини виникнення
пожежі.
Мета: ознайомити учнів з
причинами виникнення пожежі.
Наочність: папка по темі з
роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.
Хід уроку
1. Організаційний момент.
1.Перевірити присутність учнів.
2.Перевірити готовність учнів до уроку.
2. Основні питання для
перевірки засвоєного матеріалу:
1.Що означає термін «охорона праці»?
2. Який документ є основним законом, що
гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?
3.Коли було введено в дію «Закон про
ОП»?
4. Які ви знаєте знаки безпеки?
5. Назвіть види інструктажів.
3. Викладення нового
матеріалу (конспект):
За даними щорічних
аналізів, які проводить Міністерство внутрішніх справ України, основними
причинами пожеж на підприємствах є такі:
• порушення пожежних
норм і правил у технологічних процесах виробництва;
• неправильне
облаштування систем опалення, вентиляції, електроустаткування;
• порушення норм і
правил зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів;
• порушення правил
користування електрообладнанням;
• невиконання
протипожежних заходів щодо обладнання пожежного водозабезпечення, улаштування
пожежної сигналізації, забезпечення первинними засобами пожежогасіння;
• використання
відкритого вогню факелів, паяльних ламп, паління у заборонених місцях;
• погане знання
персоналом основ пожежної безпеки;
• порушення вимог
протипожежного інструктажу під час виконання робіт.
Пожежна небезпека у
навчальних майстернях, фізико-хімічних та електротехнічних лабораторіях,
кабінетах навчальних закладів зумовлена властивостями матеріалів і реагентів,
які застосовуються, а також змістом навчальних занять, які проводяться.
Основними причинами
пожежної небезпеки в кабінетах і лабораторіях є такі:
• досліди, які
супроводжуються електростатичним розрядом, нагрівом тіл;
• досліди з демонстрації
вибухів різних газів і пари:
• необережне поводження
з вогнем, вогненебезпечними рідинами;
• неправильне зберігання
вогненебезпечних рідин.
Самозайматися можуть
ганчірки та клоччя, просочені мастилами. Вогне- і вибухонебезпечні речовини
потрібно зберігати загальною кількістю не більше 3 кг у спеціальній металевій
тарі — ящику, встановленому якомога далі від усіх нагрівальних приладів і
можливих виходів.
У лабораторіях,
майстернях, кабінетах працювати учням з пожежонебезпечними речовинами
дозволяється тільки під наглядом і керівництвом викладача або лаборанта. Меблі
та обладнання у приміщеннях мають бути встановлені так, щоб вони не заважали
евакуації людей на випадок пожежі. Робочі столи і витяжні шафи, призначені для
роботи з пожежонебезпечними речовинами, повинні знаходитись у належному стані,
а при роботі з кислотами та іншими активними речовинами бути стійкими до їхньої
дії. Всі приміщення мають забезпечуватися засобами пожежогасіння відповідно до
встановлених норм. Перед проведенням учнями дослідів викладач повинен пояснити
можливі причини пожежної небезпеки і профілактичні заходи. Забороняється виливати
легкозаймисті й горючі речовини в каналізацію.
4. Закріплення нового
матеріалу.
5. Домашнє завдання: конспект,
підручник з ОП.
Урок №16
Тема№3:Основи пожежної
безпеки.
Пожежонебезпечність і
вогнестійкість. Пожежна сигналізація.
Мета: ознайомити учнів з
пожежонебезпечністю і вогнестійкістю. Пожежною сигналізацією.
Наочність: папка по темі з
роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.
Хід уроку
1. Організаційний
момент.
1.Перевірити присутність учнів.
2.Перевірити готовність учнів до уроку.
2. Основні
питання для перевірки засвоєного матеріалу:
1.Що означає термін «охорона праці»?
2. Який документ є основним законом, що
гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?
3.Коли було введено в дію «Закон про
ОП»?
4. Які ви знаєте знаки безпеки?
5. Назвіть види інструктажів.
3. Викладення
нового матеріалу (конспект):
Пожежонебезпечні
властивості речовин
За здатністю горіти у
повітрі (горючість) всі речовини поділяються на негорючі, важкогорючі й
горючі. Горючі поділяють ще й на легкозаймисті та важкозаймисті речовини.
Негорючі речовини — це такі, що не здатні
до займання й горіння в повітрі звичайного складу. До таких речовин відносять
газоподібні (азот, хлор); рідкі (воду, перекис водню, соляну кислоту); тверді
(перекис натрію, фосфати, борати, сульфати, хлориди металів); матеріали
неорганічного походження, природні та штучні.
Важкогорючіречовини— це такі, що здатні
горіти тільки під дією джерела запалювання і горіння яких припиняється після
його усунення. До таких речовин відносяться вогнезахисні горючі матеріали
(фіброліт, деякі види пластмас, слабкі водні розчини спиртів).
Горючиминазиваються речовини,
що загораються від джерела запалювання та продовжують горіти після його
видалення. До таких речовин відносять газоподібні (водень, окис вуглецю, природний
газ, метан); рідкі (бензин, гас, толуол, спирти); тверді (деревина, пластмаса,
натрій, калій, барій).
До важкозаймистих відносять горючі
речовини, які під час зберігання на відкритому повітрі або в приміщенні не
займаються навіть за довготривалої дії джерела запалювання незначної енергії
(полум'я сірника, іскри, розжареного електропровода).
До легкозаймистихвідносять горючі
матеріали, які на відкритому повітрі або в приміщенні здатні без попереднього
нагріву займатися від короткочасної дії джерела запалювання незначної енергії
(полістірол, пінополіуретан).
Вогнестійкість — це
здатність конструкцій, матеріалів затримувати поширення
вогню. Вимірюється вогнестійкість у годинах.
Усі будови і споруди за вогнестійкістю поділяються на 5 ступенів. Ступінь
вогнестійкості залежить від вогнестійкості та займистості
будівельних конструкцій. Крім того, важливе значення має межа, до якої поширився вогонь по цих конструкціях у кожному конкретному
випадку.
У
будівлях 1-го ступеня вогнестійкості всі конструктивні елементи неспалимі, з
високою межею вогнестійкості (1,5-3 год.);
2-го ступеня — також неспалимі, але з меншою
межею вогнестійкості (0,5-2,5 год.);
3~го ступеня — будівлі, які мають основні
несучі конструкції неспалимі, а ненесучі (міжповерхові й перекриття на горищі)
— важкоспалимі (0,25-2 год.);
4-го ступеня — будівлі, які мають всі
конструкції важкоспалимі(0,25-0,5 год.);
5-го ступеня — всі конструкції спалимі.
Багато
неорганічних матеріалів, хоча й не горять, але мають порівняно невелику
термічну стійкість.
Наприклад, вапняки і мармур руйнуються за температури 300~ 400°С, шифер і азбестоцементні вироби за температури 300 °С втрачають воду, стають крихкими, а за температури 600°С у разі потрапляння на них води
— розтріскуються.
Протипожежна автоматика та пожежна сигналізація
Пожежна
сигналізація буває:
· теплова
– реагує на температуру;
· димова
– реагує на дим;
· світлова
– реагує на полум'я;
· комбінована
– реагує на температуру і дим.
Засоби протипожежної автоматики поділяють на дві основні групи:
• установки автоматичного пожежогасіння;
• установки автоматичної пожежної
сигналізації.
Установки
автоматичного пожежогасіння, залежно від вогнегасильного складу, можуть бути:
• водяними;
• порошковими;
• пінними;
•
газовими;
•
хладоновими.
Для гасіння пожеж на
підприємствах застосовують стаціонарні водяні установки автоматичного
пожежогасіння. Ця установка складається з мережі водопроводів, запасних
резервуарів, насосної станції, водозабірних споруд.
Пожежна сигналізація використовується для виявлення і подачі сигналу
про пожежу та виклику пожежних команд.
Основними
елементами пожежної сигналізації вважають:
• повідомлювачі (сигнал тривоги про пожежу), які
встановлюються всередині споруди або поза нею;
• приймальні апарати або установки,
контрольно-приймальні пульти для
приймання і фіксації сигналів від повідомлювачів, а також контролю
справності повідомлювачів та ліній зв'язку;
• повітряні або кабельні лінії, які з'єднують
повідомлювачів з пожежною
службою (найчастіше це звичайний телефонний зв'язок за номером 01).
Пожежна
сигналізація буває:
• променева, за якої кожен повідомлювач
приєднується до окремої пари проводів;
• кільцева, де всі повідомлювачі приєднуються до
одного загального проводу (кільця).
Пожежні повідомлювачі
можуть бути автоматичні та ручні.
Автоматичний
повідомлювач — це прилад оповіщення, який реагує
на характерні фактори пожежі: дим, радіаційне випромінювання, підвищення температури. Радіоізотопний
повідомлювачреагує на
ультрафіолетове випромінювання. Димові повідомлювачі працюють на фотоелементах або іонізаційних камерах.
Ручний
пожежний повідомлювач — це
повідомлювач, який приводиться в дію ручним способом. Всі пожежні
повідомлювачіз'єднані лініями зв'язку із пожежним приймальним
пультом. Пульт постійно контролює справність пожежних повідомлювачів і
ліній зв'язку (обрив, коротке замикання, несправність або
відсутність пожежного повідомлювача).
У випадку спрацьовування пожежного повідомлювача від пожежі на пульті
вмикається внутрішня світлова і звукова сигналізація «Тривога».
Якщо
є зв'язок пожежної станції з пожежною частиною, сигнал «Тривога» подається автоматично і до пожежної частини. У населених пунктах, на
підприємствах, організаціях є телефонний зв'язок з пожежною частиною, який
входить до системи пожежної сигналізації.
4. Закріплення
нового матеріалу.
5. Домашнє
завдання: конспект, підручник з ОП.
Урок №17
Тема№3:Основи пожежної
безпеки.
Засоби гасіння пожежі
і особливості гасіння.
Мета: ознайомити учнів з
засобами гасіння пожежі і особливостями гасіння.
Наочність: папка по темі з
роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.
Хід уроку
1. Організаційний
момент.
1.Перевірити присутність учнів
2.Перевірити готовність учнів до уроку.
2. Основні
питання для перевірки засвоєного матеріалу:
1.Що означає термін «охорона праці»?
2. Який документ є основним законом, що
гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?
3.Коли було введено в дію «Закон про
ОП»?
4. Які ви знаєте знаки безпеки?
5. Назвіть види інструктажів.
3. Викладення
нового матеріалу (конспект):
Пожежна
техніка для захисту об'єктів
Пожежні засоби поділяються на такі:
• пожежні автомобілі,
пожежні машини;
• первинні засоби
пожежогасіння (пожежний немеханізований інвентар, інструмент, вогнегасники
тощо);
• пожежну сигналізацію;
• установки
автоматичного пожежогасіння.
Пожежні машинипризначені для
виготовлення вогнегасних речовин: газу, повітряномеханічної піни, аерозольних
сумішей, порошків, снігоподібної маси. Вони можуть бути стаціонарними або
пересувними.
Пожежні автомобілівикористовують для
ліквідації пожеж на значних відстанях від їх осередків. Широко використовуються
автомобілі, оснащені пожежними машинами з використанням води. Ними переважно
оснащені регіональні пожежні частини та пожежні частини великих підприємств.
Мотопомпа— це пожежна машина,
призначена для створення великого струменя води під тиском, із забором її з
водоймища. Мотопомпи бувають стаціонарні або пересувні.
Первинні засоби
пожежогасіння:
• внутрішні крани з
пожежними рукавами і стовбурами;
• вогнегасники піняві,
вуглекислотні, порошкові тощо;
• ящики з піском, бочки
з водою;
• простирадла
азбестові, повстяні, брезентові;
• ручний пожежний
інструмент.
Вогнегасник— переносний чи
пересувний пристрій для гасіння пожеж вогнегасною речовиною, яку він випускає
після приведення його в дію. Як вогнегасний засіб у вогнегасниках
використовують хімічну або
повітряномеханічну піну, діоксид вуглецю (у рідкому стані),
аерозольні сполуки й порошки, що містять бром.
Вогнегасники бувають:
• хімічні,
• пінні,
• повітряно-пінні,
• вуглекислотні,
• порошкові,
• хладонові.
Переносні вогнегасники використовують для ліквідації невеликих пожеж. Пересувні
вогнегасники змонтовані на візку.
Рідинний вогнегасник — це вогнегасник, який
заправляється чистою водою або водою з домішками.
Хімічний пінний вогнегасник— це вогнегасник,
заряд якого складається з двох частин: кислотної та лужної.
Вогнегасник ВХП-10
(рис. 13) має вигляд звареного сталевого
корпусу (1), який заповнений лужним розчином. У ньому встановлений поліетиленовий стакан (2) з кислотною
сполукою. При повороті ручки
(6) понад 1800 шток (7) піднімається і відкриває горловину стакана (2). При перекиданні вогнегасника догори дном сполуки перемішуються, отримана піна з
діоксид ом вуглецю викидається назовні через отвір виприскування (10). Перед використанням вогнегасника за допомогою голки
(15) слід проколоти мембрану
(11) і прочистити отвір виприскування. Довжина струменя — 6 м, термін дії — 60 с
. Не можна застосовувати при гасінні електроустановок, що перебувають під напругою.
Повітрянопіннийвогнегасник— це вогнегасник,
у якому використовується 5-6 %—ний водяний розчин піноутворювача.
Він застосовується для гасіння твердих речовин, крім
речовин, що горять без доступу повітря.
Вуглекислотний
вогнегасник — це прилад багаторазової дії
з зарядом вуглекислоти. Його доцільно застосовувати в
бібліотеках, архівах, лабораторіях, музеях, для
електроустановок.
Вогнегасник ВВ-2 (рис.
14) має вигляд сталевого балона (1), до
горловини якого на конусній різьбі вкручено вентиль (3), з сифонними трубками (4). Запорний вентиль має
запобіжну мембрану (2). Розтруби (5) вогнегасників ВВ-2 та ВВ-5
з'єднані з корпусом вентиля шарнірами.
Використовують як ручні вогнегасники (ВВ-2, В-5 тощо), так і у
транспортному виконанні (рис. 15).
Балон заповнений зрідженою вуглекислотою під тиском 7 МПа.
При
відкриванні вентиля зріджена вуглекислота викидається з балона, випарюється,
сильно охолоджується і виходить назовніу вигляді снігу.
Довжина струменя — 2-3 м, термін дії — 30-40 с. Застосовується в
електроустановках, що знаходяться під напругою. Щоб запобігти
обмороженню, не можна доторкатися до розтруба оголеними частинами тіла.
Перевіряють вуглекислотні вогнегасники зважуванням.
Рис. 13. Вогнегасник
ВХП-10:
Рис. 14. Вогнегасник ВВ-2:
1 — корпус; 2 —
кислотний стакан; 3 — бокова 1 — балон; 2 — запобіжник;
ручка; 4 —
перехідник; 5 — горловина; 6 — рукоятка; 3 — вентиль; 4 — сифонна трубка;
7 — шток; 8 — кришка; 9 — пружина;
10 — сприск; 5 — розтруб
11 — мембрана; 12 —
гумовий клапан; 13 — рівень кислотної частини;
14 — дно; 15 — голка
Порошковий вогнегасник — прилад, заряд якого — порошок, який до осередку
пожежі подають стиснутим повітрям, що знаходиться у
балончику під тиском 15 МПа, запобіжний клапан спрацьовує при тиску 0,8 МПа,
термін гасіння — ЗО с.
Такий вогнегасник застосовується для гасіння твердих матеріалів, лужних
металів, електроустановок, приміщень лабораторій, складів.
Хладоновий вогнегасник — прилад для гасіння
пожежі, який створює аерозольний струмінь, що складається з дрібнодисперсних
крапель. Заряд — галоїдні вуглеводні. Такі вогнегасники застосовують для
гасіння пожеж, що виникають на електроустановках під напругою до 380 В, твердих
речовин, металів, карбідів, тліючих і здатних горіти без доступу повітря
речовин.
Принцип дії та
застосування вогнегасників майже однакові, але є відмінності у приведенні їх у
робочий стан. Тому біля кожного вогнегасника на видному місці вивішують стислу
інструкцію щодо його застосовування.
Ручний пожежний
інструмент — це інструмент для розкривання і розбирання конструкцій та проведення
аварійно-рятувальних робіт при гасінні пожежі.
До нього належать:
ломи, гаки, сокири, відра, ножиці для різання металу, арматури. Інструмент
розміщують на видному і доступному місці на стендах та щитах.Застосування
пожежного інструмента, відповідних вогнегасників вивчають на вступному і
наступних інструктажах на робочому місці.
Кожний працюючий у
майстерні, лабораторії зобов'язаний знати і виконувати правила пожежної
безпеки, не допускати дій, що можуть призвести до пожежі.
Учні, які працюють у
майстерні, лабораторії, повинні пройти спеціальний протипожежний інструктаж
щодо виконання заходів пожежної безпеки. Особи, які не пройшли такого
інструктажу, до роботи не допускаються.
4. Закріплення
нового матеріалу.
5. Домашнє
завдання: конспект, підручник з ОП.
Урок №18
Тема№3:Основи пожежної
безпеки.
Поведінка при виникненні пожеж. Евакуація при
пожежах.
Мета: ознайомити учнів з поведінкою при виникненні пожеж. Евакуацією при пожежах.
Наочність: папка по темі з
роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.
Хід уроку
1. Організаційний
момент.
1.Перевірити присутність учнів.
2.Перевірити готовність учнів до уроку.
2. Основні
питання для перевірки засвоєного матеріалу:
1.Що означає термін «охорона праці»?
2. Який документ є основним законом, що
гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?
3.Коли було введено в дію «Закон про
ОП»?
4. Які ви знаєте знаки безпеки?
5. Назвіть види інструктажів.
3. Викладення
нового матеріалу (конспект):
Пожежна безпекапід час виробничої практики
у навчальних цехах
підприємства
Під
час проходження виробничої практики на території підприємства, в цехах і на дільницях учні повинні керуватися правилами
пожежної безпеки, чинними для цих виробничих підрозділів. Відповідальність за виконання правил пожежної безпеки і збереження
життя та здоров'я учнів і студентів покладено на осіб, які керують практикою.
Правила пожежної
безпеки передбачають:
• спеціальні заходи для окремих процесів виробництва, невиконання
яких може призвести до пожежі;
• визначення місця для паління та місць, де використання відкритого
вогню заборонено;
• встановлення порядку і норм
зберігання пожежо- і вибухонебезпечних речовин та матеріалів;
• визначення обов'язків
працюючих і порядку дій у разі виникнення пожежі.
У приміщеннях цехів та дільниць усі проходи, евакуаційні виходи, коридори,
тамбури, підходи до обладнання, засобів пожежогасіння, засобів зв'язку повинні бути
вільними.
Технологічне обладнання за нормальних умов праці має бути пожежобезпечним.
Забороняється працювати на несправному обладнанні. Не можна
допускати контакту речовин і матеріалів, взаємодія яких призводить до горіння,
вибуху або утворення горючих чи токсичних газів.
Приміщення цеху може обігріватися лише приладами
центрального або повітряного опалення.
На підприємствах, в установах згідно з Положенням «Про добровільні пожежні
дружини (команди)» для проведення заходів щодо запобігання
пожежам та організації їхнього гасіння створюється пожежна служба.
Гасіння
та профілактика пожеж на об'єктах галузі
Протипожежний захист у галузі — комплекс інженерно-технічних заходів,
спрямованих на створення пожежної безпеки об'єктів і споруд.
Відповідно
до вимог і норм пожежної безпеки всі виробничі, адміністративні,
складські та інші приміщення і споруди виробництв і організацій обладнуються
засобами автоматичної системи пожежної сигналізації, первинними засобами
пожежогасіння, вогнегасниками, ящиками з піском, установками пожежогасіння, автоматикою
для виявлення і запобігання пожеж.
При виникненні пожежі
або загоранні на будь-якій ділянці підприємства
негайно оголошується пожежна тривога та сповіщається пожежна
охорона. Найчастіше для цього використовується телефон. Про пожежу
доповідають чітко, називаючи адресу підприємства та прізвище того, хто робить
повідомлення.
Одночасно з
повідомленням про пожежу працівники вживають заходів щодо її ліквідації та
евакуації людей з приміщення, а також заходів щодо посилення охорони об'єкта.
Для гасіння пожежі використовують первинні засоби пожежогасіння, що є на
підприємстві.
4. Закріплення
нового матеріалу.
5. Домашнє
завдання: конспект, підручник з ОП.
Немає коментарів:
Дописати коментар