Тема 3. Основи пожежної безпеки

 

Урок №15

 

Тема№3:Основи пожежної безпеки.

Причини виникнення пожежі.

Мета: ознайомити учнів з причинами виникнення пожежі.

Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

 

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

1.Перевірити присутність учнів.

2.Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

4. Які ви знаєте знаки безпеки?

5. Назвіть види інструктажів.

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

За даними щорічних аналізів, які проводить Міністерство внутрішніх справ України, основними причинами пожеж на підприємствах є такі:

   порушення пожежних норм і правил у технологічних проце­сах виробництва;

   неправильне облаштування систем опалення, вентиляції, електроустаткування;

   порушення норм і правил зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів;

   порушення правил користування електрообладнанням;

   невиконання протипожежних заходів щодо обладнання по­жежного водозабезпечення, улаштування пожежної сигналізації, забезпечення первинними засобами пожежогасіння;

   використання відкритого вогню факелів, паяльних ламп, па­ління у заборонених місцях;

   погане знання персоналом основ пожежної безпеки;

   порушення вимог протипожежного інструктажу під час ви­конання робіт.

 

Пожежна небезпека у навчальних майстернях, фізико-хімічних та електротехнічних лабораторіях, кабінетах навчальних закладів зумовлена властивостями матеріалів і реагентів, які застосовуються, а також змістом навчальних занять, які проводяться.

Основними причинами пожежної небезпеки в кабінетах і ла­бораторіях є такі:

  досліди, які супроводжуються електростатичним розрядом, нагрівом тіл;

  досліди з демонстрації вибухів різних газів і пари:

  необережне поводження з вогнем, вогненебезпечними рідинами;

  неправильне зберігання вогненебезпечних рідин.

Самозайматися можуть ганчірки та клоччя, просочені масти­лами. Вогне- і вибухонебезпечні речовини потрібно зберігати загальною кількістю не більше 3 кг у спеціальній металевій тарі — ящику, встановленому якомога далі від усіх нагрівальних приладів і можливих виходів.

У лабораторіях, майстернях, кабінетах працювати учням з пожежонебезпечними речовинами дозволяється тільки під на­глядом і керівництвом викладача або лаборанта. Меблі та об­ладнання у приміщеннях мають бути встановлені так, щоб вони не заважали евакуації людей на випадок пожежі. Робочі столи і витяжні шафи, призначені для роботи з пожежонебезпечними ре­човинами, повинні знаходитись у належному стані, а при роботі з кислотами та іншими активними речовинами бути стійкими до їхньої дії. Всі приміщення мають забезпечуватися засобами по­жежогасіння відповідно до встановлених норм. Перед проведенням учнями дослідів викладач повинен пояснити можливі причини пожежної небезпеки і профілактичні заходи. Забороняється вили­вати легкозаймисті й горючі речовини в каналізацію.

 

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.

 

Урок №16

 

Тема№3:Основи пожежної безпеки.

Пожежонебезпечність і вогнестійкість. Пожежна сигналізація.

Мета: ознайомити учнів з пожежонебезпечністю і вогнестійкістю. Пожежною сигналізацією.

Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

1.Перевірити присутність учнів.

2.Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

4. Які ви знаєте знаки безпеки?

5. Назвіть види інструктажів.

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Пожежонебезпечні властивості речовин

За здатністю горіти у повітрі (горючість) всі речовини поділяю­ться на негорючі, важкогорючі й горючі. Горючі поділяють ще й на легкозаймисті та важкозаймисті речовини.

Негорючі речовини — це такі, що не здатні до займання й горіння в повітрі звичайного складу. До таких речовин відносять газоподібні (азот, хлор); рідкі (воду, перекис водню, соляну кислоту); тверді (перекис натрію, фосфати, борати, сульфати, хлориди металів); матеріали неорганічного походження, природні та штучні.

Важкогорючіречовини— це такі, що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання і горіння яких припиняється після його усунення. До таких речовин відносяться вогнезахисні го­рючі матеріали (фіброліт, деякі види пластмас, слабкі водні роз­чини спиртів).

Горючиминазиваються речовини, що загораються від джерела запалювання та продовжують горіти після його видалення. До таких речовин відносять газоподібні (водень, окис вуглецю, при­родний газ, метан); рідкі (бензин, гас, толуол, спирти); тверді (де­ревина, пластмаса, натрій, калій, барій).

До важкозаймистих відносять горючі речовини, які під час збе­рігання на відкритому повітрі або в приміщенні не займаються навіть за довготривалої дії джерела запалювання незначної енер­гії (полум'я сірника, іскри, розжареного електропровода).

До легкозаймистихвідносять горючі матеріали, які на відкри­тому повітрі або в приміщенні здатні без попереднього нагріву займатися від короткочасної дії джерела запалювання незначної енергії (полістірол, пінополіуретан).

Вогнестійкість — це здатність конструкцій, матеріалів затри­мувати поширення вогню. Вимірюється вогнестійкість у годинах.

Усі будови і споруди за вогнестійкістю поділяються на 5 сту­пенів. Ступінь вогнестійкості залежить від вогнестійкості та зай­мистості будівельних конструкцій. Крім того, важливе значення має межа, до якої поширився вогонь по цих конструкціях у кож­ному конкретному випадку.

У будівлях 1-го ступеня вогнестійкості всі конструктивні еле­менти неспалимі, з високою межею вогнестійкості (1,5-3 год.);

2-го ступеня — також неспалимі, але з меншою межею вогне­стійкості (0,5-2,5 год.);

3~го ступеня — будівлі, які мають основні несучі конструкції неспалимі, а ненесучі (міжповерхові й перекриття на горищі) — важкоспалимі (0,25-2 год.);

4-го ступеня — будівлі, які мають всі конструкції важкоспалимі(0,25-0,5 год.);

5-го ступеня — всі конструкції спалимі.

Багато неорганічних матеріалів, хоча й не горять, але мають по­рівняно невелику термічну стійкість.

Наприклад, вапняки і мармур руйнуються за температури 300~ 400°С, шифер і азбестоцементні вироби за температури 300 °С втра­чають воду, стають крихкими, а за температури 600°С у разі по­трапляння на них води — розтріскуються.

Протипожежна автоматика та пожежна сигналізація

Пожежна сигналізація буває:

·       теплова – реагує на температуру;

·       димова – реагує на дим;

·       світлова – реагує на полум'я;

·       комбінована – реагує на температуру і дим.

 

Засоби протипожежної автоматики поділяють на дві основні групи:

• установки автоматичного пожежогасіння;

• установки автоматичної пожежної сигналізації.

Установки автоматичного пожежогасіння, залежно від вогнегасильного складу, можуть бути:

•   водяними;

•   порошковими;

•   пінними;

•      газовими;

•      хладоновими.

Для гасіння пожеж на підприємствах застосовують стаціонарні водяні установки автоматичного пожежогасіння. Ця установка складається з мережі водопроводів, запасних резервуарів, насосної станції, водозабірних споруд.

Пожежна сигналізація використовується для виявлення і подачі сигналу про пожежу та виклику пожежних команд.

Основними елементами пожежної сигналізації вважають:

•         повідомлювачі (сигнал тривоги про пожежу), які встановлюю­ться всередині споруди або поза нею;

•         приймальні апарати або установки, контрольно-приймальні пульти для приймання і фіксації сигналів від повідомлювачів, а також контролю справності повідомлювачів та ліній зв'язку;

•         повітряні або кабельні лінії, які з'єднують повідомлювачів з пожежною службою (найчастіше це звичайний телефонний зв'я­зок за номером 01).

Пожежна сигналізація буває:

•         променева, за якої кожен повідомлювач приєднується до ок­ремої пари проводів;

•         кільцева, де всі повідомлювачі приєднуються до одного за­гального проводу (кільця).

Пожежні повідомлювачі можуть бути автоматичні та ручні.

Автоматичний повідомлювач — це прилад оповіщення, який реагує на характерні фактори пожежі: дим, радіаційне випромі­нювання, підвищення температури. Радіоізотопний повідомлювачреагує на ультрафіолетове випромінювання. Димові повідомлю­вачі працюють на фотоелементах або іонізаційних камерах.

Ручний пожежний повідомлювач — це повідомлювач, який при­водиться в дію ручним способом. Всі пожежні повідомлювачіз'єднані лініями зв'язку із пожежним приймальним пультом. Пульт постійно контролює справність пожежних повідомлювачів і ліній зв'язку (обрив, коротке замикання, несправність або відсутність пожежного повідомлювача).

У випадку спрацьовування пожежного повідомлювача від по­жежі на пульті вмикається внутрішня світлова і звукова сигна­лізація «Тривога».

Якщо є зв'язок пожежної станції з пожежною частиною, сиг­нал «Тривога» подається автоматично і до пожежної частини. У населених пунктах, на підприємствах, організаціях є телефон­ний зв'язок з пожежною частиною, який входить до системи пожежної сигналізації.

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.


Урок №17

Тема№3:Основи пожежної безпеки.

Засоби гасіння пожежі і особливості гасіння.

Мета: ознайомити учнів з засобами гасіння пожежі і особливостями  гасіння.

Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

1.Перевірити присутність учнів

2.Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

4. Які ви знаєте знаки безпеки?

5. Назвіть види інструктажів.

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Пожежна техніка для захисту об'єктів

Пожежні засоби поділяються на такі:

•   пожежні автомобілі, пожежні машини;

•   первинні засоби пожежогасіння (пожежний немеханізований інвентар, інструмент, вогнегасники тощо);

•   пожежну сигналізацію;

•   установки автоматичного пожежогасіння.

Пожежні машинипризначені для виготовлення вогнегасних речовин: газу, повітряномеханічної піни, аерозольних сумішей, порошків, снігоподібної маси. Вони можуть бути стаціонарними або пересувними.

Пожежні автомобілівикористовують для ліквідації пожеж на значних відстанях від їх осередків. Широко використовуються автомобілі, оснащені пожежними машинами з використанням во­ди. Ними переважно оснащені регіональні пожежні частини та пожежні частини великих підприємств.

Мотопомпа— це пожежна машина, призначена для створення великого струменя води під тиском, із забором її з водоймища. Мотопомпи бувають стаціонарні або пересувні.

Первинні засоби пожежогасіння:

•   внутрішні крани з пожежними рукавами і стовбурами;

•   вогнегасники піняві, вуглекислотні, порошкові тощо;

•   ящики з піском, бочки з водою;

•   простирадла азбестові, повстяні, брезентові;

•   ручний пожежний інструмент.

Вогнегасник— переносний чи пересувний пристрій для гасіння пожеж вогнегасною речовиною, яку він випускає після приведення його в дію. Як вогнегасний засіб у вогнегасниках використовують хімічну або повітряномеханічну піну, діоксид вуглецю (у рідкому стані), аерозольні сполуки й порошки, що містять бром.

Вогнегасники бувають:

•   хімічні,

•   пінні,

•   повітряно-пінні,

•   вуглекислотні,

•   порошкові,

•   хладонові.

Переносні вогнегасники використовують для ліквідації неве­ликих пожеж. Пересувні вогнегасники змонтовані на візку.

Рідинний вогнегасник — це вогнегасник, який заправляється чистою водою або водою з домішками.

Хімічний пінний вогнегасник— це вогнегасник, заряд якого складається з двох частин: кислотної та лужної.

Вогнегасник ВХП-10 (рис. 13) має вигляд звареного стале­вого корпусу (1), який заповнений лужним розчином. У ньому встановлений поліетиленовий стакан (2) з кислотною сполукою. При повороті ручки (6) понад 1800 шток (7) піднімається і від­криває горловину стакана (2). При перекиданні вогнегасника до­гори дном сполуки перемішуються, отримана піна з діоксид ом вуглецю викидається назовні через отвір виприскування (10). Пе­ред використанням вогнегасника за допомогою голки (15) слід проколоти мембрану (11) і прочистити отвір виприскування. Довжина струменя — 6 м, термін дії — 60 с

. Не можна застосовувати при гасінні електроустановок, що перебувають під напругою.

Повітрянопіннийвогнегасник— це вогнегасник, у якому вико­ристовується 5-6 %—ний водяний розчин піноутворювача. Він застосовується для гасіння твердих речовин, крім речовин, що го­рять без доступу повітря.

Вуглекислотний вогнегасник — це прилад багаторазової дії з зарядом вуглекислоти. Його доцільно застосовувати в бібліоте­ках, архівах, лабораторіях, музеях, для електроустановок.

Вогнегасник ВВ-2 (рис. 14) має вигляд сталевого балона (1), до горловини якого на конусній різьбі вкручено вентиль (3), з сифонними трубками (4). Запорний вентиль має запобіжну мем­брану (2). Розтруби (5) вогнегасників ВВ-2 та ВВ-5 з'єднані з корпусом вентиля шарнірами. Використовують як ручні вогне­гасники (ВВ-2, В-5 тощо), так і у транспортному виконанні (рис. 15). Балон заповнений зрідженою вуглекислотою під тиском 7 МПа.

При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота викидаєть­ся з балона, випарюється, сильно охолоджується і виходить назовніу вигляді снігу. Довжина струменя — 2-3 м, термін дії — 30-40 с. Застосовується в електроустановках, що знаходяться під напру­гою. Щоб запобігти обмороженню, не можна доторкатися до роз­труба оголеними частинами тіла. Перевіряють вуглекислотні вогнегасники зважуванням.

Рис. 13. Вогнегасник ВХП-10:                      Рис. 14. Вогнегасник ВВ-2:

1 — корпус; 2 — кислотний стакан; 3 — бокова                                                                                                                        1 — балон; 2 — запобіжник;

ручка; 4 — перехідник; 5 — горловина; 6 — рукоятка;           3 — вентиль; 4 — сифонна трубка;
7 — шток; 8 — кришка; 9 — пружина; 10 — сприск;           5 — розтруб

11 — мембрана; 12 — гумовий клапан; 13 — рівень кислотної частини; 14 — дно; 15 — голка

Порошковий вогнегасник — прилад, заряд якого — порошок, який до осередку пожежі подають стиснутим повітрям, що зна­ходиться у балончику під тиском 15 МПа, запобіжний клапан спрацьовує при тиску 0,8 МПа, термін гасіння — ЗО с.

Такий вогнегасник застосовується для гасіння твердих матеріалів, луж­них металів, електроустановок, приміщень лабораторій, складів.

Хладоновий вогнегасник — прилад для гасіння пожежі, який створює аерозольний струмінь, що складається з дрібнодисперс­них крапель. Заряд — галоїдні вуглеводні. Такі вогнегасники за­стосовують для гасіння пожеж, що виникають на електроустановках під напругою до 380 В, твердих речовин, металів, карбідів, тліючих і здатних горіти без доступу повітря речовин.

Принцип дії та застосування вогнегасників майже однакові, але є відмінності у приведенні їх у робочий стан. Тому біля кож­ного вогнегасника на видному місці вивішують стислу інструкцію щодо його застосовування.

Ручний пожежний інструмент — це інструмент для розкривання і розбирання конструкцій та проведення аварійно-рятувальних робіт при гасінні пожежі.

До нього належать: ломи, гаки, сокири, відра, ножиці для різання металу, арматури. Інструмент розміщу­ють на видному і доступному місці на стендах та щитах.Застосування пожежного інструмента, відповідних вогнегасників вивчають на вступному і наступних інструктажах на робочому місці.

Кожний працюючий у майстерні, лабораторії зобов'язаний знати і виконувати правила пожежної безпеки, не допускати дій, що можуть призвести до пожежі.

Учні, які працюють у майстерні, лабораторії, повинні пройти спеціальний протипожежний інструктаж щодо виконання заходів пожежної безпеки. Особи, які не пройшли такого інструктажу, до роботи не допускаються.

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.

 

Урок №18

 

Тема№3:Основи пожежної безпеки.

Поведінка при виникненні пожеж. Евакуація при пожежах.

Мета: ознайомити учнів з поведінкою при виникненні пожеж. Евакуацією при пожежах.

Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

1.Перевірити присутність учнів.

2.Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

4. Які ви знаєте знаки безпеки?

5. Назвіть види інструктажів.

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Пожежна безпекапід час виробничої практики

у навчальних цехах підприємства

Під час проходження виробничої практики на території під­приємства, в цехах і на дільницях учні повинні керуватися прави­лами пожежної безпеки, чинними для цих виробничих підрозділів. Відповідальність за виконання правил пожежної безпеки і збере­ження життя та здоров'я учнів і студентів покладено на осіб, які керують практикою.

Правила пожежної безпеки передбачають:

•  спеціальні заходи для окремих процесів виробництва, неви­конання яких може призвести до пожежі;

•  визначення місця для паління та місць, де використання від­критого вогню заборонено;

•  встановлення порядку і норм зберігання пожежо- і вибухо­небезпечних речовин та матеріалів;

•  визначення обов'язків працюючих і порядку дій у разі ви­никнення пожежі.

У приміщеннях цехів та дільниць усі проходи, евакуаційні ви­ходи, коридори, тамбури, підходи до обладнання, засобів поже­жогасіння, засобів зв'язку повинні бути вільними.

Технологічне обладнання за нормальних умов праці має бути пожежобезпечним. Забороняється працювати на несправному об­ладнанні. Не можна допускати контакту речовин і матеріалів, взаємодія яких призводить до горіння, вибуху або утворення горючих чи токсичних газів. Приміщення цеху може обігріватися лише приладами центрального або повітряного опалення.

На підприємствах, в установах згідно з Положенням «Про до­бровільні пожежні дружини (команди)» для проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їхнього гасіння ство­рюється пожежна служба.

Гасіння та профілактика пожеж на об'єктах галузі

Протипожежний захист у галузі — комплекс інженерно-технічних заходів, спрямованих на створення пожежної безпеки об'єктів і споруд.

Відповідно до вимог і норм пожежної безпеки всі виробничі, адміністративні, складські та інші приміщення і споруди виробництв і організацій обладнуються засобами автоматичної системи пожежної сигналізації, первинними засобами пожежогасіння, вог­негасниками, ящиками з піском, установками пожежогасіння, ав­томатикою для виявлення і запобігання пожеж.

При виникненні пожежі або загоранні на будь-якій ділянці підприємства негайно оголошується пожежна тривога та сповіщається пожежна охорона. Найчастіше для цього використовується телефон. Про пожежу доповідають чітко, називаючи адресу підприємства та прізвище того, хто робить повідомлення.

Одночасно з повідомленням про пожежу працівники вживають заходів щодо її ліквідації та евакуації людей з приміщення, а також заходів щодо посилення охорони об'єкта. Для гасіння пожежі вико­ристовують первинні засоби пожежогасіння, що є на підприємстві.

 

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.

 

 

 

 

 

 

 

 

Немає коментарів:

Дописати коментар