Тема 2. Основи безпеки праці в галузі

 

Урок №5

 

Тема№2:Основи безпеки праці в галузі.

Основні причини травматизму. Види нещасних випадків.

Мета:ознайомити учнів зосновними причинами травматизму. Видами нещасних випадків.

Наочність:папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

 

Хід уроку

 

1.     Організаційний момент.

2.     Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

 

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

3.     Викладення нового матеріалу (конспект):

 

Нещасний випадок на виробництві—дія на працюючого небезпечного виробничого фактора чи середовища в процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяна шкода його здоров'ю чи наступила смерть.

 

Розрізняють нещасні випадки:

·       виробничого

·       невиробничого ха­рактеру.

У залежності від наслідків розрізняють нещасні випадки:

·       без втрати працездатності;

·        з тимчасовою втратою працездатності;

· стійкою втратою (цілком чи частково) професійної працездатності;

·       групові (число одночасно потерпілих двоє і більше);

·       зі смертельним результатом.

Встановлення причин нещасних випадків на виробництві є від­повідальним і складним процесом, тому що помилки в ньому приз­водять до перекрученого відображення фактичної сторони діла і ве­дуть до неправильних висновків, спрямовуючи зусилля в боротьбі з виробничим травматизмом по помилковому шляху.

 

Класифікації причин нещасних випадків:

Організаційні причини— недотримання правил техніки безпе­ки; незадовільне функціонування СКОП (система керування охоро­ною праці); недоліки в навчанні з питань охорони праці; недостат­ня кваліфікація працівників; залучення працівників до виконання робіт не за фахом; низька виробнича дисципліна; невикористання засобів індивідуального захисту; неправильна організація робіт чи недостатній нагляд і контроль за їхнім виконанням і станом охоро­ни праці й ін.

Технічні причини— конструктивні недоліки устаткування, ма­шин, механізмів; невідповідність технологічного процесу вимогам безпеки; недосконалість засобів захисту й ін.

Санітарно-гігієнічні причини— недостатня освітленість; на­явність виробничого шуму, шкідливих речовин у повітрі понад при­пустимі концентрації; відсутність чи невикористання захисних за­собів і спецодягу й ін.

Психофізіологічні (особистісні) причини— грубі промахи в діях, пов'язані з фізіологічним (втома), психічним (підвищена дратівливість) чи хворобливим (алкогольне, наркотичне сп'яніння) станом працівника; низький рівень нервово-психічної стійкості; не­задовільний психологічний клімату колективі; необережність; ризик й ін.

Заходи по попередженню:

·       Організація проведення навчання, інструктажів та перевірки знань з ОП;

·        організація своєчасних медоглядів працівників;

·       забезпечення працівників індивідуальними засобами захисту;

·       постійний контроль з боку адміністрації за дотриманням правил з ОП.

 

4.     Закріплення нового матеріалу.

5.     Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.

Урок №6

 

Тема№2:Основи безпеки праці в галузі.

Облік та розслідування нещасних випадків.

Мета:ознайомити учнів з обліком та розслідуванням нещасних випадків.

Наочність:папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

 

Хід уроку

 

1.     Організаційний момент.

2.     Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

3.     Викладення нового матеріалу (конспект):

Розслідування нещасних випадків і аварій на виробництві

Нещасні випадки бувають:

·       Невиробничого характеру;

·       Нещасних випадків, професійних захворю­вань і аварій на виробництві.

Розслідування й облік нещасних випадків, не зв'язаних з виконан­ням трудових обов'язків, регламентується «Порядком розслідування й обліку нещасних випадків невиробничого характеру», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. № 270.

Нещасні випадки невиробничого характеру з працюючими особами розслідуються комісіями в складі не меншим трьох чоловік, призначе­ними роботодавцем. Підставою для проведення розслідування є звер­тання постраждалого, листок непрацездатності чи довідка лікарняно-профілактичної установи. Перелік випадків, що підлягають такому розслідуванню, приводиться в зазначеному документі.

Розслідування нещасного випадку невиробничого характеру про­водиться протягом 10 календарних днів після утворення комісії. За ре­зультатами розслідування складається акт за формою НТ, який затверд­жується особою, що призначила комісію. Перший примірник матеріалів розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років.

 

У нашій країні встановлений єдиний «Порядок розслідуван­ня і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворю­вань і аварій на виробництві», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112. Відповідно до цього документа, визнаються зв'язаними з виробництвом нещасні випадки, що трапилися з працівниками під час виконання трудо­вих обов'язків, у тому числі у відрядженні, у робочий час (або час, прирівнюваний до робочого) і на робочому місці (або прирівню­ваному до робочого місця), а також при інших, обговорених «По­рядком» обставинах.

 Не визнаються зв'язані з виробництвом не­щасні випадки, що відбулися з працівниками при відсутності хоча б однієї із зазначених умов, а також у спеціально обговорених ви­падках. Особливий порядок встановлений для розслідування не­щасних випадків, що трапилися з особами, що забезпечують себе роботою самостійно.

Розслідування нещасних випадків проводиться комісіями в складі не менше трьох чоловік, створюваними наказом роботодавця.

До складу комісії з розслідування входять:

·       Представник роботодавця;

·       Представник профспілкового комітету;

·       Інженер з ОП;

·       Фонду соц. страху;

·       Держнагляду з ОП.

                 Свою роботу комісія зобов'язана виконати за три дні.

У спеціально встановлених «Порядком» випадках (смертель­ний результат, групові нещасні випадки й ін.) проводиться спеціаль­не розслідування нещасних випадків. Порядок призначення і склад таких комісій визначається особливостями нещасного випадку (чис­ло потерпілих, число загиблий і ін.).

 

Спеціальне розслідування про­водиться протягом 10 робочих днів. У разі потреби його термін може бути продовжений органом, що призначив спеціальну комісію.

 

За результатами розслідування складаються: акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнаний зв'яза­ним з виробництвом, чи акт про нещасний випадок, не зв'язаний з виробництвом за формою НТ, якщо цей нещасний випадок визнаний не зв'язаним з виробництвом. Ці акти затверджуються роботодав­цем. У випадку проведення спеціального розслідування зазначені акти складаються на кожного потерпілого окремо.

 

Роботодавець на підставі актів форми Н-1 чи форми НТ на­правляє відповідним організаціям державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, і несе відповідальність за її достовірність.

Розслідування аварій, що заподіяли нещасні випадки, прово­диться в тому ж порядку, що і розслідування нещасних випадків.

 

Для відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівників внаслідок нещасного випадку, аварії і професійного захворювання, у нашій країні передбачене загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування фізичних осіб від нещасного випадку на вироб­ництві і професійного захворювання, що призвели до втрати ними працездатності чи їх загибелі (смерті). Діє закон «Про загально­обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного ви­падку на виробництві і професійного захворювання, що заподіяли втрату працездатності.

 

4.     Закріплення нового матеріалу.

5.     Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.

Урок №7

 

Тема№2:Основи безпеки праці в галузі.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою. Роботи з підвищеною небезпекою в галузі.

Мета:ознайомити учнів з переліком робіт з підвищеною небезпекою.

Наочність:папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

 

Хід уроку

 

1.     Організаційний момент.

2.     Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

 

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

3.     Викладення нового матеріалу (конспект):

Перелік робіт з підвищеною небезпекою

Існують роботи з підвищеною небезпекою, для виконання яких необхідне попереднє спеціальне навчання і щорічна перевірка знань працівників з питань охорони праці.

Перелік таких робіт затверджено Державним департаментом з нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної по­літики. Перелік складено відповідно до Закону України «Про охорону праці». Він чинний на всіх підприємствах незалежно від форм власності та видів діяльності.

До Переліку ввійшли електрозварювальні, підземні на шахтах та рудниках, верхолазні та на висоті, роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів, з охорони колективної і приватної власності, всі види робіт з радіоактивними речовинами тощо. Усього до Пе­реліку занесено понад 150 видів робіт.

Усі ці роботи мають виконувати професійно навчені особи, які пройшли перевірку знань з питань охорони праці й мають за­довільний результат.

Шкідливі та небезпечні умови праці часто призводять до під­вищеної втоми виконавців, що обов'язково треба врахувати при нормуванні робіт.

Тому у низці випадків зменшують:

·       тривалість зміни,

·       регулюють перерви,

·       збільшують кількість днів відпустки,

·        запроваджують спеціальне харчування.

Вплив зовнішніх умов компенсують спеціальними одягом і взуттям. Для відпочинку відводять спеціальні місця, які обладнують відповідно до вимог санітарних норм.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою в галузі:

1.    Висока температура поверхні прасок, пресів;

2.    Підвищений вміст вологи (пилу, шуму);

3.    Погане освітлення робочої зони.

 

4.     Закріплення нового матеріалу.

5.     Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП

Урок №8

 

Тема№2:Основи безпеки праці в галузі.

Вимоги безпеки в галузі.

Мета:ознайомити учнів з вимогами безпеки праці в галузі.

Наочність:папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

 

Хід уроку

 

1.     Організаційний момент.

2.     Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

3.     Викладення нового матеріалу (конспект):

 

ІНСТРУКЦІЯ № 7

по охороні праці для учнів професії “ кухар- кондитер ” 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     1.1.До самостійної роботи допускаються особи, які засвоїли необхідний мінімум технологічних знань, навчені безпечним методам роботи із обладнанням та пристосування їжі у громадських їдальнях.

1.2. Небезпечності у роботі:

- електричний струм;

 - рухомі частини обладнання;

- опіки нагрітими частинами та рідиною;

- падіння на слизькій підлозі.

1.3. Додержувати робоче місце у чистоті і порядку. Приймати міри щодо прибирання розлитої рідини, жиру, а також продуктів, які упали до полу.

1.4.Не піднімати і не переносити одному вантаж вагою вище встановлених норм.

1.5. Не виходити спітнілими на подвір’я чи в холодне приміщення.

1.6. Під час виконання роботи бути уважним, не займатись сторонніми розмовами і не відвертати увагу інших.

1.7. У випадку травмування чи нездужання, припинити роботу і негайно про це повідомити завідуючого виробництвом або адміністрацією училища.

 2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

2.1. Одягнути належний спецодяг. Волосся прибрати під головний убір, рукава одягу підвернути до ліктя, або застебнути біля кістей рук. Не заколювати голками спецодяг, не держати у карманах булавок, скляних та інших предметів, які б’ються.

2.2. Привести у порядок робоче місце, не захаращувати проходів.

2.3. Оглянути інвентар, переконатися у його справності.

2.4. Оглянути обладнання, перевірити його справність, наявність і справність заземлення, огороджень.

     2.5. Про всі помічені недоліки сповістити зав. виробництвом, або адміністрацію училища. Не починати роботу доки не будуть усунуті недоліки.

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ

3.1. Працювати на м’ясорубці тільки із спеціальним пристосуванням або кільцем для загрузочної воронки.

 3.2. Для проштовхування м’яса на шнек машини користуватися дерев’яним товкачем. Не проштовхувати м’ясо руками.

3.3. Користуючись машинами з універсальним приводом насадку і закріплення їх виконувати з відключеним двигуном.

3.4. Розділяти м’ясо після його розмерзання.

3.5. Для розрубки м’яса використовувати колоди із рівною поверхнею.

3.6. Користуючись ножем бути обережним, тримати його в спеціальних чохлах.

3.7. Пересуваати посуд із рідиною по поверхні плити обережно без поштовхів.

3.8. Слідкувати за тим, щоб поставлені на плиту жири не загорілися від високої температури.

3.9. Піджарюючи котлети, пиріжки та інші напівфабрикати класти їх із нахилом від себе.

     3.10. Кришки варочних котлів, каструль і другого наплитного посуду із гарячою їдою відкривати обережно на себе.

3.11. Посуд, із їжею після її теплової обробки ставити на стійку підставку, яка має більшу поверхню за посуд.

3.12. Не братись голими руками за гарячий кухонний посуд, користуватись для цього рушником.

3.13. Прибирати своєчасно розлиті жири, рідину чи упущені продукти.

3.14. Не виходити пітним на подвір’я або в холодне приміщення.

3.15. Не переносити тягар вагою більше встановлених норм (для жінок більше 20 кг, для чоловіків – більше 80 кг).

3.16. Відкривати банки із консервами ключами, який призначений для цієї мети. Забороняється відкривати банки ножами чи другим кухарським інвентарем.

 4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ РОБОТИ

4.1. Робоче місце привести у належний стан. Очищення машин по закінченню роботи виконувати при виключеному електродвигуні.

     4.2. Про всі помічені недоліки доповісти зав. виробництвом, адміністрацію.

 5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНІЙ СИТУАЦІЇ

5.1. У разі займання електропроводки чи жирів на плитах, вимкнути обладнання на щитовій, розпочати гасіння наявними засобами пожежегасіння.

5.2. У разі наявності в приміщенні їдальні здобувачів освіти, оповістити про становище майстрів в/н, прийняти заходи згідно плану евакуації на випадок пожежі.

4.     Закріплення нового матеріалу.

5.     Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.

 

 

 

 

 

Урок №9

 

Тема№2:Основи безпеки праці в галузі.

Зони небезпеки та їх огородження.

Мета:ознайомити учнів з зонами небезпеки та їх огородженням.

Наочність:папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

 

Хід уроку

 

1.     Організаційний момент.

2.     Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

3.     Викладення нового матеріалу (конспект):

Зони небезпеки та їх огородження

Методи та засоби забезпечення безпеки праці обирають на основі виявлених небезпечних факторів, специфічних для окре­мого технологічного процесу, а також вивчення зони дії (небез­печної зони) та особливостей кожного з виявлених факторів.

Небезпечна зона— це простір, у якому можлива дія на працю­ючих небезпечного і (або) шкідливого виробничого фактора.

Для того, щоб запобігти з'явленню людини в небезпечній зоні, а також локалізувати цю зону і зменшити її розміри до можливого мінімуму, використовують різні засоби захисту.

Засоби захисту:

·       об'єктивні (огородження, блокуван­ня, запобіжні пристрої та клапани, ізоляція та герметизація, заземлення тощо)

·       суб'єктивні (запобіжні знаки і написи, сигналь­ні пристрої, контрольно-вимірювальні прилади, умовне забарвлення об'єктів тощо).

Суб'єктивні засоби не можуть гарантувати надійний захист від дії шкідливих факторів, оскільки стан людини внаслідок втоми, поганого самопочуття, шуму, вібрації тощо може погіршуватися, що пов'язано з небезпекою виникнення нещасного випадку.

Огороджуючі пристрої (об'єктивні засоби) застосовують для ізоляції людини, її частин тіла, одягу від механізмів, що рухаю­ться та обертаються, від небезпечних струмопровідних частин обладнання, яке перебуває під напругою, а також зон високих температур, шкідливих випромінювань і місць, де можливий ви­літ деталей при їх обробці або внаслідок вибуху.

Огороджуючі пристрої поділяються:

·       стаціонарні,

·        відкидні чи розсувні,

·       знімні,

·       переносні (тимчасові).

Стаціонарні огородження ізолюють небезпечні зони, механіз­ми різних машин і окремі ділянки робочих місць.

Відкидні чи розсувні огородження (кожухи, футляри, кришки, дверцята тощо) використовуються для укриття систем приводу, робочих та інших механізмів, які вимагають частої наладки, чист­ки, змащування та оглядів між плановими ремонтами машин і верстатів.

Знімні огородження використовують для укриття приводних, передавальних механізмів, які не потребують наладки, чистки та огляду під час всього міжремонтного періоду роботи обладнання.

Переносні (тимчасові) огородження використовують при ремонтах та налагодженні для захисту людини від випадкових доторкань до механізмів, що обертаються, струмопровідних частин тощо.

Працювати на обладнанні, з якого знято огородження або воно несправне, забороняється.

4.     Закріплення нового матеріалу.

5.     Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.

 

Урок №10

 

Тема№2:Основи безпеки праці в галузі.

Світлова і звукова сигналізація. Сигнальні фарбування і знаки безпеки.

Мета:ознайомити учнів з світловою і звуковою сигналізацією. Сигнальними  фарбуваннями і знаками безпеки.

 Наочність:папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

 

Хід уроку

 

1.Організаційний момент.

2.Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

 

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

4. Види інструктажів.

4.     Викладення нового матеріалу (конспект):

Світлова та звукова сигналізації

Сигналізація призначена для попередження працюючих про пуск і зупинку обладнання, порушення технологічних процесів, аварійну ситуацію.

За принципом дії вона може бути:

·       світловою,

·       звуковою,

·       кольоровоютощо.

Світлову сигналізацію використовують на транспортних засо­бах, в електроустановках, на пультах керування напівавтоматич­ними та автоматичними лініями.

Сигнальні пристрої контролюють температуру, тиск, швидкість руху, вміст у повітрі шкідливих речовин, шум, вібрацію, рівень шкідливих випромінювань тощо.

 

За функціональним призначенням сигнальні пристрої поді­ляються на такі:

• аварійні (сповіщають про виникнення небезпечного режиму під час роботи);

•   інформаційні (інформують про вид і значення параметрів, що визначають безпеку);

•   запобіжні (попереджують про необхідність дотримання ви­мог безпеки).

Звукова сигналізація у вигляді сирен, гудків, дзвінків, зуме­рів, ревунів, свистків використовується на машинах з невели­ким рівнем шуму.

Сигнальні звукові та світлові пристрої розташовують так, щоб на ділянці роботи обслуговуючого персоналу звукові сигнали було добре чути, а світлові — добре видно.

Запобіжні написи, сигнальні фарбування

З метою підвищення уваги працюючих, попередження їх про можливу небезпеку на робочому місці рекомендується фарбувати машини та устаткування у сигнальні кольори.

Встановлені такі сигнальні фарбування відповідно до міждер­жавного стандарту ГОСТ 12.4.026—76 ССБТ. «Цветасигнальньїе. Знаки безопасности»:

червоний — заборона, безпосередня небезпека, засіб пожежогасіння;

жовтий — попередження, можлива небезпека;

зелений — припис, безпека;                               

синій— вказівка, інформація.

Для кращого сприймання сигнальні кольори необхідно вико­ристовувати на тлі контрастних кольорів:

·       жовтий — на чорному,

·       зелений чи червоний — на білому.

 Для зниження рівня травматизму і підвищення культури пра­ці будівельно-монтажне оснащення та устаткування обов'язково фарбують у жовтий сигнальний колір. У цей же колір фарбують і тару, що містить небезпечні та шкідливі речовини.

У зелений колір фарбують сигнальні лампи нормального режиму роботи обладнання.

У червоний колір — внутрішні по­верхні корпусів і кожухів, які огороджують рухомі частини машин і механізмів, двері шаф струмопровідних елементів, трубопроводи га­рячої води, електромашини, попереджувальні знаки, сигнальні лампи «тривога» тощо.

 У синій колір фарбують вказівні знаки, місця для приєднання заземлювачів тощо.

Колір одягу для осіб, які працюють у небезпечній зоні, має бути різко контрастним щодо місцевості.

Знаки безпеки

Знаки безпеки призначені для привертання уваги працюючих до безпосередньої або можливої небезпеки, припису чи дозволу на виконання відповідних дій з метою забезпечення безпеки, а також для отримання необхідної інформації.

Якщо знак безпеки встановлено на воротах чи вхідних дверях приміщення, при в'їзді на об'єкт або дільницю, це означає, що дія знака поширюється на все приміщення, на весь об'єкт або дільницю.

Знаки безпеки повинні контрастно виділятися серед довкілля і бути у полі зору людей, яких вони стосуються. Форма, розмір і колір знаків безпеки мають відповідати чинним стандартам.

Знаки безпеки можуть бути:

·                   заборонні (використовують чер­воний колір),

·                   попереджувальні (жовтий),

·                   приписувальні (зелений)

·                   вказівні (синій).

Забороннийзнак відкритого вогню використовується тоді, коли необхідно заборонити роботи з використанням відкритого вогню, оскільки це може призвести до пожежі або вибуху.

У пояснювальному написі знака завжди є слово «Заборонено», наприклад:

■«Заборонено використання відкритого вогню»,

■«Заборонено палити».

Знаками електробезпеки користуються для заборони робіт або дій поблизу кабельних ліній або ліній електропередач, а також робіт з електрообладнанням, які можуть призвести до аварії або електротравматизму.

Пояснювальні написи розпочинають словом «Стій», наприклад:

■«Стій! Охоронна зона ЛЕП. Роботи заборонено»,

 «Стій! Обрив кабелю. Не підходити».

 

Попереджувальні знаки призначені для попередження про можли­ву небезпеку. Знаки небезпечних зон попереджують, наприклад, про розташування зон обвалів, сховищ отруйних/шкідливих речовин.

До знаку може входити пояснювальний напис, який залежить від конкретних умов, наприклад:

«Небезпечна зона. Працює кран»,

«Небезпечна зона. Тихий хід».

Знаки небезпеки падіння необхідно встановлювати поблизу від­критих та неогороджених ям, котлованів тощо. Основне слово на таких знаках — «Бережись». Наприклад:

«Бережись. Проріз» (яма, котлован тощо).

Знаки небезпеки поранення попереджують про небезпеку, що пов'язана з гострими предметами, арматурою тощо. Основне сло­во — «Обережно». Наприклад:

«Обережно. Гострі предмети».

Знаки небезпеки руху попереджують про небезпеку, пов'язану з рухом транспорту, будівельних машин тощо. Приклади: «Бережись. Рух транспорту», «Бережись електрокари».

Приписувальні знаки призначені для дозволу відповідних дій працюючих тільки після виконання конкретних вимог безпеки (обов'язкове використання працюючими засобів індивідуального захисту тощо), вимог пожежного захисту.

Наприклад:

«Тут працювати у запобіжному поясі»

(касці, захисних окулярах, рукавицях тощо).

Вказівні знаки призначені для зазначення місцезнаходження різних об'єктів і пристроїв, пунктів питної води, пожежних кранів, сховищ, майстерень тощо. На вказівних знаках можуть бути такі пояснюючі слова:

«Безпечний прохід ліворуч», «Запасний вихід». Знаки засобів першої допомоги потерпілому інформують про місцезнаходження пунктів першої допомоги, наприклад, «Аптечка ліворуч, ЗО м».

 

 

5.     Закріплення нового матеріалу.

6.     Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.

Урок №10

 

Тема№2:Основи безпеки праці в галузі.

Світлова і звукова сигналізація. Сигнальні фарбування і знаки безпеки.

Мета:ознайомити учнів з світловою і звуковою сигналізацією. Сигнальними  фарбуваннями і знаками безпеки.

 Наочність:папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони пр

Хід уроку

 

1.Організаційний момент.

2.Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

 

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

4. Види інструктажів.

4.     Викладення нового матеріалу (конспект):

Світлова та звукова сигналізації

Сигналізація призначена для попередження працюючих про пуск і зупинку обладнання, порушення технологічних процесів, аварійну ситуацію.

За принципом дії вона може бути:

·       світловою,

·       звуковою,

·       кольоровоютощо.

Світлову сигналізацію використовують на транспортних засо­бах, в електроустановках, на пультах керування напівавтоматич­ними та автоматичними лініями.

Сигнальні пристрої контролюють температуру, тиск, швидкість руху, вміст у повітрі шкідливих речовин, шум, вібрацію, рівень шкідливих випромінювань тощо.

 

За функціональним призначенням сигнальні пристрої поді­ляються на такі:

• аварійні (сповіщають про виникнення небезпечного режиму під час роботи);

•   інформаційні (інформують про вид і значення параметрів, що визначають безпеку);

•   запобіжні (попереджують про необхідність дотримання ви­мог безпеки).

Звукова сигналізація у вигляді сирен, гудків, дзвінків, зуме­рів, ревунів, свистків використовується на машинах з невели­ким рівнем шуму.

Сигнальні звукові та світлові пристрої розташовують так, щоб на ділянці роботи обслуговуючого персоналу звукові сигнали було добре чути, а світлові — добре видно.

Запобіжні написи, сигнальні фарбування

З метою підвищення уваги працюючих, попередження їх про можливу небезпеку на робочому місці рекомендується фарбувати машини та устаткування у сигнальні кольори.

Встановлені такі сигнальні фарбування відповідно до міждер­жавного стандарту ГОСТ 12.4.026—76 ССБТ. «Цветасигнальньїе. Знаки безопасности»:

червоний — заборона, безпосередня небезпека, засіб пожежогасіння;

жовтий — попередження, можлива небезпека;

зелений — припис, безпека;                               

синій— вказівка, інформація.

Для кращого сприймання сигнальні кольори необхідно вико­ристовувати на тлі контрастних кольорів:

·       жовтий — на чорному,

·       зелений чи червоний — на білому.

 Для зниження рівня травматизму і підвищення культури пра­ці будівельно-монтажне оснащення та устаткування обов'язково фарбують у жовтий сигнальний колір. У цей же колір фарбують і тару, що містить небезпечні та шкідливі речовини.

У зелений колір фарбують сигнальні лампи нормального режиму роботи обладнання.

У червоний колір — внутрішні по­верхні корпусів і кожухів, які огороджують рухомі частини машин і механізмів, двері шаф струмопровідних елементів, трубопроводи га­рячої води, електромашини, попереджувальні знаки, сигнальні лампи «тривога» тощо.

 У синій колір фарбують вказівні знаки, місця для приєднання заземлювачів тощо.

Колір одягу для осіб, які працюють у небезпечній зоні, має бути різко контрастним щодо місцевості.

Знаки безпеки

Знаки безпеки призначені для привертання уваги працюючих до безпосередньої або можливої небезпеки, припису чи дозволу на виконання відповідних дій з метою забезпечення безпеки, а також для отримання необхідної інформації.

Якщо знак безпеки встановлено на воротах чи вхідних дверях приміщення, при в'їзді на об'єкт або дільницю, це означає, що дія знака поширюється на все приміщення, на весь об'єкт або дільницю.

Знаки безпеки повинні контрастно виділятися серед довкілля і бути у полі зору людей, яких вони стосуються. Форма, розмір і колір знаків безпеки мають відповідати чинним стандартам.

Знаки безпеки можуть бути:

·                   заборонні (використовують чер­воний колір),

·                   попереджувальні (жовтий),

·                   приписувальні (зелений)

·                   вказівні (синій).

Забороннийзнак відкритого вогню використовується тоді, коли необхідно заборонити роботи з використанням відкритого вогню, оскільки це може призвести до пожежі або вибуху.

У пояснювальному написі знака завжди є слово «Заборонено», наприклад:

■«Заборонено використання відкритого вогню»,

■«Заборонено палити».

Знаками електробезпеки користуються для заборони робіт або дій поблизу кабельних ліній або ліній електропередач, а також робіт з електрообладнанням, які можуть призвести до аварії або електротравматизму.

Пояснювальні написи розпочинають словом «Стій», наприклад:

■«Стій! Охоронна зона ЛЕП. Роботи заборонено»,

 «Стій! Обрив кабелю. Не підходити».

 

Попереджувальні знаки призначені для попередження про можли­ву небезпеку. Знаки небезпечних зон попереджують, наприклад, про розташування зон обвалів, сховищ отруйних/шкідливих речовин.

До знаку може входити пояснювальний напис, який залежить від конкретних умов, наприклад:

«Небезпечна зона. Працює кран»,

«Небезпечна зона. Тихий хід».

Знаки небезпеки падіння необхідно встановлювати поблизу від­критих та неогороджених ям, котлованів тощо. Основне слово на таких знаках — «Бережись». Наприклад:

«Бережись. Проріз» (яма, котлован тощо).

Знаки небезпеки поранення попереджують про небезпеку, що пов'язана з гострими предметами, арматурою тощо. Основне сло­во — «Обережно». Наприклад:

«Обережно. Гострі предмети».

Знаки небезпеки руху попереджують про небезпеку, пов'язану з рухом транспорту, будівельних машин тощо. Приклади: «Бережись. Рух транспорту», «Бережись електрокари».

Приписувальнізнаки призначені для дозволу відповідних дій працюючих тільки після виконання конкретних вимог безпеки (обов'язкове використання працюючими засобів індивідуального захисту тощо), вимог пожежного захисту.

Наприклад:

«Тут працювати у запобіжному поясі»

(касці, захисних окулярах, рукавицях тощо).

Вказівн ізнаки призначені для зазначення місцезнаходження різних об'єктів і пристроїв, пунктів питної води, пожежних кранів, сховищ, майстерень тощо. На вказівних знаках можуть бути такі пояснюючі слова:

«Безпечний прохід ліворуч», «Запасний вихід». Знаки засобів першої допомоги потерпілому інформують про місцезнаходження пунктів першої допомоги, наприклад, «Аптечка ліворуч, ЗО м».

 

 

5.     Закріплення нового матеріалу.

6.     Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.

 

Урок №12

 

Тема№2:Основи безпеки праці в галузі.

Обов'язки адміністрації, робітників та учнів по охороні праці.

Мета: ознайомити учнів з обов'язками адміністрації, робітників та учнів по охороні праці.

  Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

 

Хід уроку

 

1.    Організаційний момент.

1.Перевірити присутність учнів.

2.Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

4. Які ви знаєте знаки безпеки?

5. Назвіть види інструктажів.

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

1.                    Обов'язки адміністрації – створити всі умови для безпечної експлуатації обладнання, умови для безпечного пересування на території і в цехах (належне освітлення, хороший стан підлоги, проводять заходи щодо зменшення пилу в повітрі, установлюють досконале обладнання, облаштовують душові, кімнати відпочинку...)

Забезпечити працюючих інструментом, пристроєм, захисними засобами. Адміністрація зобов'язана проводити навчання, інструктажі та перевіряти знання працівників по охороні праці.

2.                Обов'язки працюючих– дотримуватися трудової та виробничої дисципліни, виконувати правила охорони праці при обслуговуванні обладнання та виконання робочих прийомів.

3.                Приймання та звільнення з роботи – приймання на роботу проводиться відділом кадрівна підставі трудового договору та особистої заяви громадянина, при наявності паспорта та трудової книжки, заключення мед. установи про допуск до роботи та відмітки у приймальній записці про проходження інструктажу з охорони праці та пожежної безпеки.

Адміністрація може звільнити робітника у випадку:

·       Скорочення штатів на підприємстві.

·       Невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку працівником.

·       У разі відмови від виконання посадовихобов'язків працівника (без поважної причини).

·       У зв'язку з судимістю за злочин.

У  випадках виробничої необхідності працівників можуть переводити на іншу роботу на термін не більше 1 міс. Зі збереженням попереднього середньомісячного заробітку.

4.                Режим роботи на підприємствах- на підприємствах легкої промисловості встановлений 8 годинний робочий день. Трудовий тиждень складає 5 днів та 2 вихідні. Перерва та обід як правило 20-30 хв.

За тиждень повнолітня особа повинна відпрацювати 40 годин.

5.                Заходи заохочення: подяка, нагородження почесною грамотою, присвоєння звання «Кращий за професією», нагородження грошовими преміями, цінними подарунками – і все це за зразкову поведінку, роботу, винахідництво, новаторство.

6.                Засоби покарання: при невиході на роботу без поважних причин, запізнення на роботу, передчасний вихід з роботи, систематичне порушення правил охорони праці та пожежної безпеки, поява в нетверезому стані, несвоєчасне повернення з перерви.

Працівники можуть бути притягнені до:

·       Винесення догани (суворої)

·       Зауваження

·       Перевід на нижче оплачувану роботу на 3 міс.

·       Звільнення з роботи

 

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.

 

 

Урок №13

 

Тема№2:Основи безпеки праці в галузі.

Вимоги безпеки в навчально - виробничих приміщеннях навчальних закладів.

Мета: ознайомити учнів з вимогами безпеки в навчально-виробничих приміщеннях навчальних закладів.

Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

 

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

1.Перевірити присутність учнів.

2.Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

4. Які ви знаєте знаки безпеки?

5. Назвіть види інструктажів.

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

Відповідно до Закону України «Про освіту» власник навчаль­ного закладу зобов'язаний забезпечити безпечні умови проведення навчально-виховного процесу, зокрема виробничого навчання.

Виробниче навчання у професійно-технічних училищах може бути організоване як у майстернях навчального закладу, так і на виробництві, тобто на дільницях, у цехах тощо.

Усі учні, які проходять виробниче навчання, мають періодично проходити медичний огляд для визначення можливості допуску їх до роботи в навчально-виробничих майстернях.

Приміщення для майстерень розташовують у будівлі, що роз­ташована окремо, або на будь-якому поверсі, за винятком під­вального. Зазвичай майстерні, в яких є важкі верстати (токарні, фрезерні, свердлильні тощо), розташовують на першому поверсі.

 

Площа робочих приміщень має бути такою, щоб на одного учня припадало не менше 4 м².

При організації навчання учнів у навчальних цехах в умовах діючого виробництва до розташування цехів та обладнання вису­ваються додаткові вимоги:

Навчальні приміщення розташовують поблизу входу на підприємство. Це робиться для того, щоб уникнути зайвого ходіння учнів територією підприємс­тва. Підходи до цехів не повинні перетинатися з автомобільними трасами. Навчальні цехи забороняється розміщувати поруч зі шкідливими виробництвами або місцями підвищеного шуму.

Підлога приміщень майстерень має бути теплою і сухою, з матеріалів, що легко миються. Матеріал підлоги повинен бути стійким до механічних ударів, не просочуватись мастилами та агресивною рідиною. Якщо підлога в майстерні цементна, то на робочих місцях учнів мають бути дерев'яні настили.

Відповідно до будівельних норм та правил пожежної безпеки двері майстерень повинні відчинятися назовні.

Температура повітря в майстернях, навіть у холодну пору року, не повинна бути нижчою за 18-21 °С, у майстернях механічної обробки — 16-18°С. Для створення відповідного мікроклімату на робочих місцях приміщення майстерень обладнують вентиляцій­ними та опалювальними пристроями.

У місцях значного пилевиділення (токарні верстати для обробки деревини тощо) мають передбачатися відсмоктувачі з фільтрами. Роботи, за яких можливе виникнення отруйних газів, слід прово­дити у витяжних шафах.

Усі майстерні повинні мати аптечку та медикаменти для надан­ня у разі необхідності першої долікарської допомоги, ноші, а також номери телефонів та адреси найближчих лікувальних установ.

Обладнання в майстернях має бути розміщене таким чином, щоб організувати безпечну роботу і не заважати руху працюючих у проходах. Все обладнання, що експлуатується (верстати, верстаки тощо), має бути правильно встановлене та надійно закріплене. Дозволяється експлуатувати тільки справне обладнання.

Робоче місце — це зона, обладнана необхідними технологіч­ними засобами, в якій постійно або тимчасово проходить вироб­нича діяльність учня.

 

Робоче місце учня має бути організоване таким чином, щоб вилучити будь-яку можливість нещасного випадку. Його треба об­ладнати спеціальними тумбочками, шафою, інструментальною поли­цею для зберігання інструменту, захисних окулярів, креслень тощо.

Учні повинні забезпечуватися справним інструментом та інди­відуальними засобами захисту (спецодягом, захисними окуляра­ми, щитками, касками, респіраторами, протишумовими навушни­ками тощо).

 На робочих місцях мають бути інструкції з безпечного ведення робіт.

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.

 

 

Урок №14

 

Тема№2:Основи безпеки праці в галузі.

Безпека праці для кухаря.

Мета: ознайомити учнів з вимогами безпеки праці кухаряю

Наочність: папка по темі з роздатковим матеріалом, підручник з охорони праці.

 

Хід уроку

1.    Організаційний момент.

1.Перевірити присутність учнів.

2.Перевірити готовність учнів до уроку.

2.    Основні питання для перевірки засвоєного матеріалу:

1.Що означає термін «охорона праці»?

2. Який документ є основним законом, що гарантує право  громадян на безпечні та нешкідливі умови праці?

3.Коли було введено в дію «Закон про ОП»?

4. Які ви знаєте знаки безпеки?

5. Назвіть види інструктажів.

3.    Викладення нового матеріалу (конспект):

 

ІНСТРУКЦІЯ №32

з охорони праці для робітників кухні,

які обслуговують механічне обладнання

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. До самостійної роботи на механічному обладнанні (електром’ясорубці, машині для

збиття продуктів, тістомісилках) допускаються особи, які усвоїли необхідний мінімум технологічних знань, навчені безпечним методам роботи із обладнанням та пристосуванням для

приготування їжі у громадських їдальнях.

1.2. Небезпечності у роботі:

- електричний струм;

- рухомі частини обладнання.

1.3. Додержувати робоче місце у чистоті і порядку. Приймати міри щодо прибирання розлитої рідини, жиру, а також продуктів, які упали на підлогу.

1.4. Не піднімати і не переносити одному вантаж вагою вище встановлених норм.

1.5. Не виходити спітнілим на подвір’я чи в холодне приміщення.

1.6. Під час виконання роботи бути уважним, не займатись сторонніми розмовами і не відвертати увагу інших.

1.7. У випадку травмування чи нездужання, припинити роботу і негайно про це повідомити

завідуючого виробництвом або адміністрацію училища.

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

2.1. Правильно одягнути належний сан. одяг. Волосся прибрати під головний убір, рукава

одягу підвернути до ліктя, або застебнути біля кістей рук. Не заколювати голками сан. одяг,

не держати у карманах булавок, скляних та інших предметів, які б’ються.

2.2. Перевірити справність обладнання, огороджень небезпечних місць, наявність діелектричних ковриків, наявність та справність заземлення, надійність закріплення.

2.3. Протерти обладнання від пилу, змастити маслом частини, які труться.

2.4. Про всі помічені недоліки сповістити зав.виробництвом, або адміністрацію училища.

Не починати роботу доки не будуть усунуті недоліки.

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ

3.1. Перевірити машину включенням на протязі однієї - двох хвилин на холостому ходу, і

тільки після цього можна виконувати роботу під навантаженням.

3.2 .При роботі на машинах остерігатися частин машини, які рухаються чи обертаються. Не

торкатися до них руками під час роботи.

3.3. Обов’язково зупиняти машину виключаючи рубильник у наступних випадках:

- в перервах подачі електроенергії;

- під час відлучення від машини, хоча б на короткий проміжок часу ;

- у випадку загорання обмотки електродвигуна, чи запаху горілої резини;

- у разі виявлення несправності.

3.4. Вимоги безпеки при роботі на м’ясорубці:

3.4.1. Перероблювати м’ясо підготовлене і нарізане кусками по 150 – 200 грамів, ретельно

очищене від кісток, проштовхуючи продукт у горловину загрузочної тарілки тільки дерев’яним товкачем.

3.4.2. Працювати тільки із спеціальним пристосуванням чи кільцем, які не допускають попадання рук у частини, які рухаються.

3.5. При роботі на тістомісильній машині:

3.5.1. Накатування і скатування змінної дежи із платформи машини виконувати тільки при верхньому положенні місильного ричагу та при виключеному електродвигуні.

3.5.2. Категорично забороняється працювати без огороджуючого щитка діжи або із піднятим щитком.

3.5.3. Забороняється загружати продукти у діжу під час роботи місильного важіля.

3.6. При роботі на машині для збиття продуктів:

3.6.1. Робочий орган (збивач) повинен бути встановлений так, щоб між ним і дном резервуара був зазор не менше 5 мм, належно закріплений гекой і установочним гвинтом.

3.6.2. Продукти, які підлягають переробці, можна завантажувати при виключеному двигуні,

добавляти продукти у резервуар під час роботи машини забороняється.

4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ РОБОТИ

4.1. Очищення машин по закінченню роботи виконувати при виключеному електродвигуні.

4.2. Після очищення і промивки машину змастити тонким шаром їстивного жиру і провести

в порядок робоче місце.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНІЙ СИТУАЦІЇ

5.1. У разі займання електропроводки чи жирів на плитах, вимкнути обладнання на щитовій, розпочати гасіння наявними засобами пожежогасіння.

5.2. У разі наявності в приміщенні їдальні здобувачів освіти, оповістити про становище

майстрів в/н, прийняти заходи згідно плану евакуації на випадок пожежі. 5. Вимоги безпеки по закінченні роботи

 1. Виключити електричну праску, гладильний прес, навести порядок на робочому місці.

 2. Довести до відома старшого майстра про зауваження і недоліки під час роботи.

 

4.    Закріплення нового матеріалу.

5.    Домашнє завдання: конспект, підручник з ОП.